Під стіною / Under the wall (2022)

 

UA

"Під стіною"
Інсталяція

"А білий світ- без кольору і звуку,
Ні форми, ні ваги, ані смаку"
Василь Стус

Від початку вторгнення російської федерації в Україні по офіційним даним, на даний момент, загинуло більше 205 дітей.
205 квіток, виконані з паперу дитячих альбомів для малювання й шкільних зошитів.

24 лютого 2022 року почалась повномасштабна війна росії проти України, хоча насправді, вона триває вже 8 років. Через це я 25 лютого вивезла нашого сина зі Львова з думкою про те, що за лічені години мені  не буде куди й до кого повертатись, бо окупант фізично знищить мою країну.
Я не зуміла взяти необхідні речі в дорогу, але взяла окуляри від сонця, щоб прикривати заплакані очі.
Зараз 20 квітня, моя країна є і відстоює нашу свободу й життя.
Я не плачучи ношу свої окуляри від сонця, адже людська психіка звикає й змиряється з ситуацією як з фактом.

Масові вбивства мирного населення, зокрема дітей.
Дивлюсь на сина, який в безпеці й думаю чи реально з цим миритись і змиритись?
Чи можуть батьки це пережити? 
На даний час офіційні дані говорять про закатованість й вбивство понад 205 дітей.
З кожним днем ця "цифра" зростає...


EN

"Under the wall"
Installation

And the white world - no color, no sound, no form, no value, no taste
(Wasyl Stus)
 
According to official data, more than 205 children have died since the beginning of the russian invasion of Ukraine. 205 flowers made of children's albums and school notebooks.
24 February saw the outbreak of a full-scale war between russia and Ukraine (which has actually been dragging on for 8 years). The following day I took our son out of Lviv. I thought that in a few hours I would have nowhere and no one to return to, because the occupiers would physically destroy my country. I was unable to take all the essentials I needed for the journey, there was too little time. I took my sunglasses to cover my tearful eyes.
Today is April 20, my country continues to exist and our soldiers defend our lives and our freedom. I'm still wearing sunglasses, but I don’t cry anymore; the human mind has a capacity to adapt to the new situation and accept it as fact. Mass killings of civilians, including children...
I look at my son, who is safe and I think, is it really possible to accept it and agree with it?
Can the parents survive this? Currently, official data indicate the murder of over 205 children.
Every day this "number" grows...